Запис онлайн
+38 (067) 455 66 55
- Телефонуйте зараз
Теоретична модель роботи Центру психотерапії залежностей «Добро-Life» (далі – Центру) грунтується на психодинамічному підході до розуміння адиктивної поведінки. Психодинамічний підхід об’єднує в собі медичний (патологічний) підхід і психологічну концепцію самолікування. Крім впливу психоактивних речовин (ПАР) на організм людини, середовища та соціокультурних чинників, основну роль у розвитку хімічних залежностей грають порушення в індивідуальному розвитку, структурі особистості та психодинаміці залежного, тобто його внутрішня проблематика. При наявності такої проблематики хімічна залежність може розглядатися як адаптивна поведінка, вживання стає засобом «вилікувати себе», подолати базові психологічні труднощі у сфері саморегуляції, які включають в себе, як мінімум, чотири аспекти: почуття, самооцінка, турбота про себе та міжособисті відносини. У реабілітаційній роботі психодинамічний підхід використовується для розуміння того, що відбувається з пацієнтом, конкретна ж робота будується на використанні когнітивних і бихевиористских (поведінкових) методів роботи, які, за численними західними дослідженнями, є найбільш ефективними у роботі з хімічно залежними.
Ідеологія програми Центру ґрунтується на ідеї повної відмови від вживання будь-яких ПАР (drug-free), а кінцевою метою є стійкі поведінкові зміни у різних сферах життєдіяльності пацієнта. Можливість ефективної реабілітації людей, що мають проблеми з залежністю, будь то нарко-, алко-, ігрова, емоційна або харчова залежність, безпосередньо пов’язана з підходом, який використовується в реабілітаційній програмі. Грунтуючись на світовому досвіді успішної допомоги людям, що мають проблеми з залежністю, Центр психотерапії залежностей «Добро-Life» розробив програму реабілітації, яка базується на чотирьох основних принципах:
Спільними завданнями реабілітаційної програми Центру є свідоме утримання від вживання ПАР, поліпшення психоемоційного стану та соціального функціонування. Ці завдання реалізовуються через більш специфічні завдання, такі як: оволодіння стратегіями контролю власної поведінки і профілактики зриву, навчання емоційної саморегуляції і відмова від дисфункціональних психологічних захистів, зміна комунікативних патернів, налагодження стабільних відносин з близькими, відновлення професійної діяльності і т. д. Ці та інші специфічні завдання реалізовуються шляхом використання таких форм роботи, як цільові тренінги (профілактики зриву, комунікативний тренінг, тренінг соціальних навичок, ін.), групова та індивідуальна психотерапія, ігро- та трудотерапія, письмові тематичні завдання, щоденник почуттів, ін.
Принцип комплексності означає, що для допомоги залежним людям використовуються різні види допомоги, об’єднані в єдину Програму, що підвищує ефективність цієї допомоги для кожної окремо взятої людини. Принцип комплексності реалізовується шляхом об’єднання різних напрямків допомоги, і включає в себе медичну частину (медична детоксикація, консультації вузьких спеціалістів (в т.ч. психіатра і нарколога), подальший медичний супровід), психотерапевтичну частину (спеціально розроблена система групових та індивідуальних заходів, консультацій , тренінгів, як для пацієнтів, так і для їхніх близьких), інформаційну частину (інформаційно-мотиваційні заняття і тренінги для пацієнтів та їх близьких), духовну частину (комплекс заходів, спрямованих на формування духовних принципів), соціальну частину (комунікативні та соціально-психологічні тренінги, програма соціальної адаптації). У роботі Центру беруть участь фахівці різних областей і підходів, які формують мультидисциплінарну команду. Принцип послідовності ґрунтується на Транстеоретичній моделі змін Прохазки і ДіКліменте * і реалізовується шляхом ведення клієнта у Програмі, враховуючи його актуальну мотивацію та етап реабілітації **, на якому клієнт знаходиться. 
Транстеоретична модель змін: будь-які зміни, які людина свідомо намагається зробити у своєму житті (як, втім, і ті, які здійснюються несвідомо) відбуваються не раптом і відразу, а поетапно. Модель процесу змін, описана Прохазки і ДіКліменте, є циклічною і включає в себе наступні стадії: Передсвідомість, Усвідомлення, Ухвалення рішення і пошук ресурсів, Дії, Підтримка змін, Рецидив (тобто повернення до того стану речей, який був до початку процесу змін). При цьому всі стадії людина проходить послідовно, тобто перескакуючи через стадію, але можливе повернення на одну з попередніх стадій. Розглянемо на прикладі, не пов’язаному з залежністю, наприклад, хлопця, який має зайву вагу: припустимо, живе такий хлопець, любить мамині пиріжки і телевізор, дівчини немає, та й друзів особливо теж. Живе він так, і життям на кшталт задоволений… Але ось одного разу зустрічає дівчину, яка йому НУ ДУЖЕ сподобалася. Але вона на нього уваги не звернула. І ця подія стає початком невдоволення собою, своїм життям, поки ще досить смутного невдоволення – це і є стадія Передсвідомості, яка, до речі, може тривати дуже довго. Але ось одного разу наш герой… ну, припустимо, випадково побачив своє відображення у вітрині. І в цей момент «пазл складається»: в голові виникають спогади про ТУ дівчину, і про те, як він не любить на пляж ходити, і про мамині пиріжки – відбувається Усвідомлення. Усвідомлення того факту, що багато проблем в його житті, можливо, пов’язані з тим, як він виглядає. Поживши з цим новим знанням якийсь час (іноді – досить довгий), наш герой Приймає рішення щось з цим робити. І починає Діяти: записується у спортзал, заручається підтримкою близьких, які погоджуються не пропонувати йому пиріжків, починає бігати вранці і т.д. Робить він це якийсь час, і ось результат: зайвих 15 кг як не бувало, прес – хоч в журнал! Мета досягнута! Та й відчуття самого себе змінилося, з’явилися нові друзі, співробітниці стали приходити в перерву попити кави разом. Тепер можна й зменшити кількість тренувань, залишити тільки достатні для Підтримки змін, та й мамині пиріжки іноді можна собі дозволити, але потім додати зайвий кілометр до пробіжки. Діючи так, наш герой не перейде на наступну стадію, а зміни,що відбулися, залишаться з ним надовго! Але є й інший шлях – спочивати на лаврах, закинути спортзал і згадати, яке це блаженство – цілі вихідні перед телевізором і НІЯКИХ ВПРАВ! Цей шлях приведе прямо до наступної стадії – рецидиву, і, через якийсь час, все повернеться на своє коло. До тих пір, поки знову не відбудеться щось, що змусить запустити весь цикл спочатку. Зазвичай, ми не помічаємо, як відбуваються перші дві стадії змін в нашому житті (Передсвідомість та Усвідомлення), багато енергії вкладаємо в Ухвалення рішення і дії, але часто зовсім забуваємо про Підтримку змін – але це запорука того, що в нашому житті будуть відбуватися послідовні зміни на краще, а не «біг по колу»! ** Етапи реабілітації: Діагностичний етап (0-1 міс) Етап адаптації до реабілітації (1-3 міс) Етап формування відповідальності (4-6 міс) Етап усвідомлених змін (7-9 міс) Етап соціальної адаптації (10-12 міс) – амбулаторно Етап після терапевтичної підтримки (12-24 міс) – амбулаторно
Мохаммед Алі
Принцип достатності та індивідуальний підхід пов’язані між собою, і реалізовуються у Програмі за рахунок комплексу заходів, спрямованих на діагностику рівня аддикции (залежності) клієнта (за допомогою Індексу тяжкості адикції ASI ***), постановку терапевтичних цілей і їх досягнення (відповідно етапу реабілітації), діагностику характерологічних та особистісних особливостей пацієнта. *** Індекс тяжкості адикції ASI є стандартним діагностичним інструментом при терапії залежностей. Спочатку ASI був розроблений в Сполучених Штатах, потім адаптований в Західній Європі, а потім і в слов’янських країнах. Завданням адаптації було пристосування Індексу до слов’янського культуральному контексту і особливостям практичної роботи. При використанні форм (протоколів) ASI реалізовується підхід, орієнтований на клієнта, при якому найбільш повно враховуються потреби і особливості особистості і життєвої ситуації клієнта. Таким чином, результати діагностики, формулювання проблем клієнта, постановка терапевтичних цілей менше залежать безпосередньо від суб’єктивних клінічних висновків і тлумачень фахівця, відповідно більше ґрунтуються на актуальній мотивації клієнта, сприймаються ним як «свої», а не як чужорідні, що значно підвищує ймовірність успішного досягнення поставлених терапевтичних цілей . ASI є скринінговим і діагностичним інструментом, дозволяє клієнту спільно з фахівцем (психотерапевтом, психологом, консультантом) формулювати специфічні проблеми і ставити цілі для їх подолання, оцінювати досягнення терапевтичних цілей на різних етапах реабілітації і проводити загальну оцінку реабілітації конкретного клієнта.
Форми (протоколи) ASI дозволяють:
Принципи послідовності, достатності та індивідуальний підхід до терапії.
| Етап реабілітації | Мета ASI | Форми(протоколи) ASI | Задачі |
| Діагностичний етап (0-1 міс) | Скринінг актуальних проблем, оцінка їх тяжкості фахівцем і пацієнтом, заповнення Профілю проблем, визначення проблем, що вимагають уточнення. | Форма для первинного інтерв’ювання. ● Профіль проблем | Визначення тяжкості адикції пацієнта, попередній прогноз термінів реабілітації, складання плану реабілітації, виявлення найбільш проблемних сфер життя пацієнта |
| Етап адаптації до реабілітації (2-3 міс) | Розгорнуте уточнення і формулювання проблем пацієнта, визначених на попередньому етапі, уточнення потреби у допомозі, складання плану терапії (формулювання цілей), їх подальша оцінка в кінці етапу | Форма формулювання проблем ● Форма постановки терапевтичних цілей ● ● Форма оцінки досягнення цілей | Складання терапевтичного плану індивідуальної роботи на 2-3-й місяць реабілітації, робота над терапевтичними цілями протягом цього року і оцінка досягнення цих цілей в кінці 3-го місяця реабілітації |
| Етап формування відповідальності (4-6 міс) | Формулювання актуальних проблем пацієнта, складання плану терапії (формулювання цілей), їх подальша оцінка в кінці етапу | Форма формулювання проблем ● Форма постановки терапевтичних цілей ● Форма оцінки досягнення цілей | Складання терапевтичного плану індивідуальної роботи на 4-6-й місяць, враховуючи актуальну проблематику пацієнта на даному етапі і досягнення цілей на попередньому етапі реабілітації, робота над терапевтичними цілями протягом цього року і оцінка досягнення цих цілей в кінці 6-го місяця реабілітації |
| Етап усвідомлених змін (7-9 міс) | Формулювання актуальних проблем пацієнта, складання плану терапії (формулювання цілей), їх подальша оцінка в кінці етапу ● Оцінка результатів реабілітації | Форма формулювання проблем ● Форма постановки терапевтичних цілей ● Форма оцінки досягнення цілей ● Форма оцінки реабілітації | Складання терапевтичного плану індивідуальної роботи на 7-9-й місяць, враховуючи актуальну проблематику пацієнта на даному етапі і досягнення цілей на попередньому етапі реабілітації, робота над терапевтичними цілями протягом цього року і оцінка досягнення цих цілей в кінці 9-го місяця реабілітації. Проведення комплексної оцінки реабілітації. Складання терапевтичного плану роботи з пацієнтом на етапі соціальної адаптації |
| Етап соціальної адаптації | Формулювання актуальних проблем пацієнта, складання плану терапії (формулювання цілей), їх подальша оцінка в кінці етапу | Форма формулювання проблем ● Форма постановки терапевтичних цілей ● Форма оцінки досягнення цілей | Складання плану соціальної адаптації, постановка терапевтичних цілей, робота над ними в обраному форматі. Оцінка досягнення цілей на етапі соціальної адаптації. Складання плану подальшої підтримки пацієнта. |
Слід особливо відзначити, що остаточною метою проходження реабілітації наша Команда розглядає повне відділення клієнта від Центру як результат закріплення змін, що сприяють подальшій абстиненції і соціальному розвитку. Терапевтичне середовище є основним допомагаючим фактором, і, відповідно, створення його є основним завданням програми реабілітації нашого Центру. Під «терапевтичним середовищем» розуміють сукупність об’єктивних чинників, і організаційних, і функціональних, які об’єднані в єдину терапевтичну програму з метою поліпшення психологічної, особистісної, соціальної, сімейної ситуації пацієнта. Для створення терапевтичного середовища в Центрі використовуються різні форми реабілітації, в залежності від етапу проходження Програми клієнтом, такі як медична детоксикація, стаціонар, денний стаціонар (повний і частковий). 
В умовах різних форм Програми реалізуються основні принципи реабілітації такі як: I.Складання індивідуальної програми реабілітації на підставі первинної оцінки потреб клієнта і тяжкості адикції. Індивідуальний план уточнюється і змінюється в ході реабілітації відповідно до потреб. II.Спрямованість терапії на різні потреби клієнта, а не тільки на проблему вживання. Проте проблеми, вирішення яких клієнт може шукати в умовах Центру, обмежені деякими сферами. III.Медична детоксикація є тільки початковим етапом подолання залежності, і сама по собі не розглядається як реабілітація, т. К. В довгостроковій перспективі впливає на відмову від вживання дуже незначно. IV.Основним елементом Програми є різні форми психотерапії, індивідуальної і групової роботи. V.Одужання від хімічної залежності може бути довгостроковим, супроводжуватися зривами, і, відповідно, повторними епізодами терапії. В цьому випадку працює так званий принцип «відкритих дверей», який в Центрі реалізовується таким чином, щоб клієнти завжди могли звернутися за допомогою і підтримкою в разі потреби. VI.Терапія не обов’язково має ініціюватися самим залежним, щоб бути ефективною. Значна частина клієнтів звертаються за допомогою під тиском родичів або обставин. Однак включення у Програму може відбуватися тільки за згодою клієнта. VII.Можливі епізоди вживання протягом амбулаторних видів програми відслідковуються на постійній основі, але за домовленістю з клієнтом і його близькими, які беруть участь у терапії. VIII.Застосування медикаментів, в тому числі у клієнтів з супутніми психіатричними захворюваннями, можливо при проходженні програми Центру, але тільки під контролем психіатра-нарколога. IX.Клієнти, які прийняли рішення не проходити реабілітацію в Центрі, отримують інформаційно-консультативні послуги щодо можливих видів реабілітації та про зниження шкоди. Участь близьких клієнта в реабілітаційній програмі (відвідування занять для співзалежних, ін.) є необхідною умовою проходження клієнтом програми (якщо це можливо). Критерії успішного завершення етапів реабілітації: I.Діагностичний етап (0-1 міс): – клієнт не відчуває симптомів гострої абстиненції – клієнт пропрацював в індивідуальному і груповому форматі анамнез (історію) свого вживання / залежної поведінки – клієнт усвідомлює проблеми, які пов’язані з вживанням / залежною поведінкою в різних сферах життя і ознайомлений з можливостями їх вирішення за допомогою проходження реабілітаційної програми – клієнт розуміє правила перебування в Центрі – клієнт ознайомлений з результатами діагностики тяжкості своєї залежності по ASI (Addict Status Index) II.Етап адаптації до реабілітації (1-3 міс): – усталені навички самоспостереження, роботи з тягою, думками і своїм емоційним станом (використання «інструментів»), навички контролю поведінки: – адаптація в групі – адаптація до правил Центру – прийняття необхідності і бажання подальшої роботи по одужанню III.Етап прийняття відповідальності (4-6 міс): – відповідальне ставлення до свого одужання, роботі в групі, Програмі, Центру – прояв ініціативи – розуміння цінності одужання (в т.ч. терміну тверезості) – формування нових цінностей – вміння перебувати в «тут і зараз» ( «не жити термінами») – формування планів на подальше життя в тверезості IV.Етап усвідомлених змін (7-9 міс): – усвідомлення своєї внутрішньої проблематики (основні напрямки, в яких залежні люди мають складності – самооцінка, почуття, відносини, турбота про себе) і бажання з нею працювати – формування образу «нового» життя – план особистого одужання – планування майбутнього – підготовка до виходу зі стаціонару – врегулювання гострих сімейних ситуацій V.Етап соціальної адаптації (10-12 міс.): – відвідування Центру в певному індивідуальному режимі – відвідування заходів по одужанню поза Центру – саморозвиток, нові інтереси – цілепокладання – підтримання набутих навичок і умінь (побутових і по одужанню) – розширення соціальних зв’язків – робота, навчання – вміння підтримувати стабільні відносини (подолання соціальної та самоізоляції) VI.Етап після терапевтичної підтримки (12-24 міс.): – відвідування заходів по одужанню – коло підтримки тверезості – стабільне і задовільне соціальне функціонування – турбота про себе – саморозвиток в різних сферах життя – прийняття минулого – турбота про близьких (розширення кола відповідальності, кола впливу) – стабільні близькі взаємини – розуміння і робота з проблемами дитинства, травмами минулого і т.д.
Реалізовуючи принцип комплексності допомоги залежним, Центр залучає до роботи фахівців різних напрямків психотерапії і психології (гештальт-терапія, центрована на клієнті психотерапія, сказко- і ігрова терапія, СУЗ-терапія (система управління здоров’ям)), консультантів по роботі з залежними, спікерів програми «12 Кроків», наркологів, ін. Кожен фахівець проводить специфічні групові заходи та індивідуальні консультації, спрямовані на опрацювання різних аспектів залежності пацієнтами. Для оптимальної роботи з пацієнтами Центром розроблена і діє система інтервізіонної і супервізіонної роботи, спрямована на ефективну взаємодію всіх членів команди і включає в себе робочі збори мультидисциплінарної команди, тренінги, тощо.
Основні:
Додаткові:
В основному для залежної людини вживання ПАР виконує функцію своєрідного «регулятора» стану, і фізичного, і емоційного. Це відбувається за рахунок того, що функція саморегуляції і турботи про себе у залежної людини порушена. Однією з основних завдань реабілітації є відновлення і / або розвиток цієї функції. Для досягнення змін у сфері саморегуляції необхідно навчання навичкам систематичного самоспостереження і аналізу проблемних ситуацій, власних думок, почуттів, дій.
